Каталог статей » Review 1
в середі або градієнта позиційної інформації уздовж полярної осі просторової організації по л в белоусову (1987) морфогенез є багаторівневим процесом в якому нижній субклітинний рівень представлений рівнем динамічних змінних а верхні клітинні і надклеточниє рівні є ієрархіями параметрів що управляють звідси можливість параметризації процесів що виникають при міжрівневих і міжклітинних взаємодіях і розгляд всього процесу морфогенезу з системних позицій по п к анохину (1968) геном розгортається упроваджуючи в життя закладену в нім інформацію відповідно до визначеного майбутнього вигляду в процесі ембріогенеза всі компоненти кожній з функціональної систем інтегруються в єдиний стрункий архітектурний ансамбль при цьому щонайменша помилка в розвитку тій або іншій компоненти не вписує новонародженого в середу і веде до його загибелі у функціональній системі чітко представлені ланки саморегуляції організація цих систем в ембріональний період забезпечується через механізми активного зчеплення зацікавлених кліток важлива роль в цьому процесі відводиться виявленим останніми роками молекулам адгезії кліток (мак) мак з'являються на ранніх етапах ембріонального розвитку в строго певному пространственно-временнтм ладі вони регулюють морфогенетічеськие рухи і грають важливу роль в ембріональній індукції дія на них антитілами приводить до порушення нормального зростання і розвитку існує декілька видів мак що розрізняються по структурі і функції так н-мак і нг-мак (нейрональниє і нейрогліальні) володіють адгезивною активністю по відношенню до нейронів і гліальних кліток (g m edelman 1983) відома ціла лава регулювальників функції міжклітинних контактів показано що катехоламіни ацетілхолін глюкокортикоїди впливають на адгезію і проникність так адреналін і глюкокортикоїди збільшують а норадреналін і ацетілхолін знижують адгезію (а г мелікянц і ін 1984) міжклітинні взаємодії порушуються при стресі коротку стресову дію індукує підвищення адгезії між клітками що добре корелює з існуванням стадії резистентності при тривалому стресі виникає роз'єднування міжклітинних зв'язків що приводить до порушення бар'єрних і транспортних властивостей кліток (т а аджімолаєв 1989) порушення бар'єрних властивостей наприклад гематоенцефалічеського бар'єру плоду при якому-небудь стресі вагітної вже само по собі здатне запустити каскад патологічних реакцій в зародковій нервовій системі міжклітинні взаємодії пише т а аджімолаєв (1989) через сукупність диференційованих структур званих міжклітинними контактами беруть участь у всіх процесах життєдіяльності організму запліднення ембріогенеза морфогенезу диференціації трансформації нервового імпульсу гомеостазу імунних реакціях включаючи і такі складні механізми як вища нервова діяльність причому участь міжклітинних контактів в клітинних взаємодіях виявляється в здійсненні трьох основних функцій 1 забезпечення транспортних властивостей 2 бар'єрних властивостей і 3 підтримка механічної цілісності тканини результатом складних молекулярних міжклітинних взаємодій зачинаючи з найраніших етапів ембріонального розвитку є формування гомеостатічеських функціональних систем діяльність цих систем продовжує автор направлена на підтримку певного рівня тих або інших фізичних або хімічних градієнтів одним з вірогідних системообразующих елементів цих функціональних систем є міжклітинний контакт що забезпечує високу інтеграційну діяльність клітки формування структурно-функціональних стосунків йде через механізм клітинної адгезії – первинного процесу за допомогою якого клітки злипаються один з одним утворюючи контакти адгезія існує на всіх етапах індивідуального розвитку в процесах новоутворення і деструкції від моменту зачаття до смерті тісний (справжня і майбутня) взаємозв'язок структури і функції чітко виступає впродовж всього онтогенезу мозку відома закономірність розвитку – існування капіто-каудального градієнта в ембріональний період вище співвідношення маси мозку до спільної маси тіла новонародженого в порівнянні з дорослими специфіка розвитку – відносне відставання розвитку м'язів і ін особливості розвитку кіркових і підкіркових утворень на кожному етапі розвитку свідчать про динаміку складних механізмів вищої нервової діяльності у взаємозв'язку із зовнішньою середою в ході індивідуального розвитку є послідовність включення в діяльність цнс сигналів різної модальності і з різних рецепторних зон які визначають генез цнс її морфофункциональноє дозрівання (о в богданов т п блінкова і ін 1972) слід зазначити що за морфологічними даними лави авторів (е і калініна 1956 с а троїцкая 1963 і ін ) в ембріогенезе дуже рано диференціюється рецепторний апарат декілька передуючи появі еффекторов різний ступінь
Хиты [436] — 
[0] 
Навигация ↓
