Каталог статей » Review 96
коагулопатії споживання автор вважає що тривала гіпоксія що нерідко супроводиться синдромом дихальних розладів сприяє посиленому викиду в кров'яне русло тромбопластину і перекладу протромбіна в тромбін природні антикоагулянти витрата яких йде постійно не справляються з накопиченням тромбіна розвивається типовий двс-синдром із споживанням що приводить до дефіциту чинників згортання фібріногенового лави і тромбоцитів – ознаки зачала ii стадії двс-синдрома при важкій формі перинатальної енцефалопатії у недоношених дітей констатується різка гипокоагуляция подовження всіх фаз гемостаза підвищення активності антикоагулянтів і пригноблення фібрінолітічеськой активності крові все це супроводиться важкими геморагічними ускладненнями аж до крововиливу в мозок причому нерідко неврологічна симптоматика обумовлена крововиливом в мозок виявляється необоротною таким чином т к чувакової показана чіткий корелятивний зв'язок між ступенем недоношеності тягарем ураження гіпоксії цнс і глибиною порушень гемостаза на думку н а торубарової з соавт (1993) двс-синдром швидше за все є наслідком поєднання несприятливих чинників біля новонародженого недоношеність + перинатальна енцефалопатія гіпоксії поста + синдром дихальних розладів §5 недоношеність і внутрічерепні геморрагії використання кт головного мозку в перінатологиі зробило революцію в діагностиці внутрічерепних уражень біля новонароджених і дозволило ф а оськи (цит по ежегодн по педіатр 1981) відмітити що “ми тільки зараз зачали розуміти як часто крововиливу в шлуночки мозку спостерігаються у дітей що народилися з низькою масою тіла на тлі відсутності клінічних ознак” за його даними частота вжк знаходиться в зворотній залежності від гестационного віку catel ще в 1932 р (цит по в р пурін т п жукова 1976) опублікував дані згідно яким серед недоношених дітей частота геморагічних змін ліквора досягає 57% в цілому геморагічні ураження мозку частіше виникають біля недоношених а ішемічні – біля доношених новонароджених (д а ходов л д мочалова 1984) у дітей що народилися на 26-28-му тижні антенатального розвитку частіше виникають мозочки крововиливу (j j volpe 1975 f j donat et al 1979 p j cohen 1981) субепендімальниє і внутрішньошлуночкові крововиливу (вжк) – найбільш часта і важка патологія цнс у недоношених дітей головним чином з масою менше 1500 р вжк зустрічаються біля 30-40% новонароджених масою менше 1500 г і розвиваються у більшості з них на 2-3-і добу (д парслі д річардсон 1997) етіологія і патогенез внутрічерепних геморрагій біля недоношених точно не встановлені передбачається аддитивна дія недоношеності гіпоксії і механічних сил хоча роль останніх багатьма дослідниками оспорюється крововиливу як правило симетричні локалізуються в епендіме зовнішньої стінки бічних шлуночків в зародковому шарі хвостатого ядра частіше в борозенці між хвостатим ядром і зоровим горбом локалізація кровоїзліяній у недоношених дітей саме в цій зоні обумовлена анатомічними особливостями будови і кровопостачання її біля плодів до 35-ти тижнів вагітності у ній розташовується добре васькулярізованная зародкова кора судини мають тонкі стінки вистилають одним шаром ендотелію і не захищені навколишніми тканинами у зв'язку з цим при підвищенні внутрішньомозкового або артеріального тиску венозному застої крові виникають діапедезниє сек (субепендімальниє крововиливу) цьому сприяє і особливе кровопостачання мозку у вказаній області де є своя венозна мережа причому всі вени що відтікали звідси впадають в одну центральну вену під гострим кутом внаслідок чого порушується кровотік руйнування епендіми приводить до прориву крові в шлуночки мозку джерелами вжк (внутрішньошлуночкових кровоїзліяній) окрім сек є судинні
Хиты [682] — 
[0] 
Навигация ↓
