Основные виды лечения » Review 103
et al (1963) згодом розвивається резорбція речовини головного мозку процес закінчується формуванням гліального рубця або кісти тому всім таким хворим у віці 4-6 нед проводять узі поза вогнищами пл в білій речовині наголошуються різному ступеню вираженості розладу кровообігу (г і кравцова 1996) за даними h m feldman et al (1992) і a leviton (1993) частота пл біля недоношених досягає 40-50% деякі автори (r s ikonen et al 1992) вважають пл за основну ознаку дцп у дітей що передчасно народилися г і кравцова (1996) вважає пл за морфологічний субстрат великої групи дцп на важливу роль ураження перівентрікулярной області мозку в генезе дцп указує і а ськворцов (1993 1995) цей автор вважає що окрім гестационной незрілості важливу роль грає травмування і ішемізация перівентрікулярной області при родовому здавленні мозку від контакту з практично нестискуваним ліквором шлуночків на думку д парслі і д річардсон (1997) спастична параплегія виникає в результаті ураження білої речовини унаслідок пвл ***розділ ix родова травма §1 спільні положення у колишній час (kennedy 1836 little 1862 nut 1895 р нейрат 1927 kehrer 1934) важливе місце в етіології дцп і інших неврологічних захворювань відводилося родовій травмі центральної нервової системи у 1927 році р нейрат писав ”необчислені гекатомби дітей падаючих жертвами родового травматизму” а м д гютнер (1945) називав родові травми центральної нервової системи у дітей “найпоширенішим народним захворюванням” важливу роль цьому чиннику відводять і лаву сучасних авторів (з ф гагуліна 1965 1968 в л лесніцкая з соавт 1970 е в шухова 1979 г л фавер 1971 r behrman v vaughan 1987 і ін ) за російською статистикою (г м бордулі о г фролова 1997) в 1995 р внутрічерепна родова травма послужила причиною 5 25% випадків перинатальної смертності (6 51% – в 1991 р ) 1 55% випадків мертвонародження (2 36% – в 1991 р ) і 9 22% випадків ранньої неонатальної смертності (11 29% – в 1991 р ) внутрічерепна родова травма – збірне поняття що включає неоднорідні по етіології і патогенезу і багатообразні по клінічних проявах зміни центральної нервової системи що виникають під час родового акту (л о бадалян з соавт 1980) на думку а ю ратнера (1985) діагноз “родова травма” сам по собі неправомірний оскільки травмуватися можуть різні органи і тканини плоду найчастіше кажучи про родову травму мають зважаючи на пошкодження центральної нервової системи хоча в рівній мірі можуть бути пошкоджені внутрішні органи довгі кістки ключиця посттравматична хвороба є хворобою всього організму що розвивається в різноманітних патофізіологічних морфологічних і біохімічних змінах в самих різних тканинах органах і системах (а і арутюнов 1978) біля новонароджених унаслідок морфологічної незрілості нервової системи важко виділити локальні симптоми що свідчать про ураження певних областей мозку на думку л о бадаляна (1984) при внутрічерепній родовій травмі порушення мозкового кровообігу розвиваються у всіх відділах мозку тому в клінічній картині переважають дифузні неврологічні розлади слід також враховувати що морфологічно ідентичні ураження можуть мати різну природу і це утрудняє етіологічне трактування клінічних і патологоанатомічних даних (е в шухова 1979 і н іваніцкая 1993) при важкій травмі черепа і головного мозку виникають всі форми гіпоксії але істотніше
Хиты [382] — 
[0] 
Навигация ↓
