Рабочий день » Review 261
кіркових полів що є сигналом до запуску вищеописаних патологічних феноменів (симпатоїррітация) при продовженні проби зачинають з'являтися і потім (осередковий латералізованно або генералізованно) домінувати пароксизми субкортікальних частотних складових тета- (діенцефалон) і дельта- (стовбур) коливань при найбільшому підвищенні тиску наприклад в задній черепній ямці послідовність появи ээг-феноменов при hv буде інша але принцип той же спочатку відбувається іррітация з місця найбільшого підвищення судинно-лікворного тиск що відбивається на еег домінуванням пароксизмів певної частоти і конвекситальной локалізації результуюча проби з hv тобто підсумковий пароксизм його форма амплітуда частотний спектр локалізація і тому подібне залежить від багатьох чинників у якій області (областях) мозку тиск первинний і зрештою тобто до закінчення проби підвищено найсильніше полягання спільного і місцевого метаболізму в мозку сила і рухливість нервових процесів на момент обстеження і так далі зрозуміло в такому ідеально “чистому” варіанті цього не зустрічається хоч би тому що в цнс одночасно можуть існувати багато різнорозмірних вогнищ високого венозного і лікворного тиску і гіпергідратації але для того щоб виділити “чистий” механізм допустимо на якийсь час ігнорувати всю складність генеза ээг-феноменов як в нормі так і в патології у свою чергу регіонарна приурочена до одного судинного (артеріальному і повторно – венозному) басейну або множинна недостатність симпатичних катехоламінов – гипо-/десимпатізация викличе гіперфункцію розгальмовування гамк-ергичеських інтернейронов iii шаруючи кору до того ж позбавленою субкортікальних висхідних катехоламінергичеських впливів (нагадаємо із-за обумовленою венозною дисфункцією патології білої речовини) електроенцефалографічним корелятом цього стану ймовірно будуть осередковий або дифузний надлишок непароксизмальних дельта коливань – ознака зниження тонусу кори і недостатність реакції активації – ретикуло-корковая гіпофункція можливо вищевикладені міркування дозволять у ряді випадків уточнити генез таких широко поширених електрофізіологічних понять-феноменів як “іррітация” “вогнище органічної (медленноволнової) активності” загальномозкові зміни і так далівзагалі в електроенцефалографії існує своєрідний “джентльменський набір” патологічних біоелектричних феноменів в тому або іншому вигляді що реєструється практично при будь-якому виді церебральної (і не лише) патології а нерідко – і при так званій нормі хорошою ілюстрацією до цієї тези служать наприклад дані в м башиной і соавт (1997) що вивчали підвищення рівня аутоантитіл (аат) до чинника зростання нервів (фрн) що корелює з патологією проникності геб при дитячій шизофренії і паралельно еег що проводили обстеження автори виявили не стільки аномальні форми активності скільки виражене зниження потужностних показників амплітуди спектральної потужності в діапазоні частот 7 5-13 гц в центральних зонах кори і 7 5-10 5 гц в потиличних таким чином на цих еег наголошувалося порушення електрогенеза основних ритмічних складових – альфа- і роландічеського ритму (патологія набряк білої речовини і як наслідок – елемент кірково-підкіркового роз'єднування у вигляді порушення таламо-кортікального взаємодії – і с ) відмічено також локальне підвищення повільної (дельта) і швидкої (бета) активності в лобових зонах кори (поєднання порушення кірково-стволового взаємодії і іррітациі кора періваськулярнимі катехоламінамі – і с ) нагадаємо що лобова кора – зона “останнього лугу” характерний що автори порівнюючи картини еег у хворих різних груп відзначили що у дітей з високим титром аат до фрн в порівнянні з іншими групами хворих була достовірно зменшена амплітуда спектральної щільності в лобово-центральних відведеннях (зоні представництва сенсомоторного ритму) в діапазоні 5-6 гц що автори пояснюють кататонічними проявами що є у цих
Хиты [456] — 
[0] 
Навигация ↓
