Рабочий день » Review 36
ситуацій фундаментальна медицина виявилася непідготовленою з цієї причини пишуть далі в с репін і г т сухих сформулювати хімічну несуперечливу концепцію атеросклерозу злоякісних захворювань старіння нервових захворювань (і дцп – і с ) так і не удалося мозок як правило надзвичайно гостро реагує на ендолюмбальноє введення лікарських препаратів виникають ліквородінамічеськие розлади з головним болем глазодвігательнимі порушеннями асиметрією рефлексів діськоордінацией рухів а також розладу вегетативних функцій у вигляді сердечних і дихальних аритмій температурних відхилень частіше у формі гипертермії з ознобамі і потовиділенням аномальних зіничних реакцій і тому подібне що відображає реакцію епендімарного шаруючи і перівентрікулярной області в цілому на введення «чужого» в лікворний простір мозку (і а ськворцов 1995) хоча останнім часом в неврології активно розробляється новий напрям – профілактична (превентивна) неврологія метою якої є попередження захворювань нервової системи (нейропрофілактіка) і зміцнення нервово-психічного здоров'я населення (н в верещагин 1982 о г коган з соавт 1987 г і царегородцев і а гундаров 1990) профілактика дитячого церебрального паралічу є викликом педіатрам всього світу (r behrman v vaughan 1987) але не треба думати що таке положення справ тільки в дцпологиі наприклад етіологію паркінсонізму не удається доказово встановити приблизно в 50% всіх спостережень а про ефективність лікування цього захворювання говорити і зовсім не доводиться на думку найбільшого вітчизняного ангионевролога н в верещагина (1996) не дивлячись на розвиток і вдосконалення методів реабілітації хворих з інсультом за умови незначної вираженості спонтанного відновлення як правило удається добитися лише адаптації хворого до наявного дефекту а не його подолання у підсумковому документі загальноєвропейської погоджувальної наради по веденню хворих з інсультом що минав в листопаді 1995 р в хельсингборге (швеція) сказано що “існує мало доказів тому що реабілітація що проводиться через 6 міс після інсульту може зменшити мовні рухові або сенсорні дефекти” настільки ж песимістичний вивід про ефективність лікарської терапії “не доведена ефективність відносно гострого інсульту ні для одного з методів специфічної лікарської терапії” у розділі про доведені методи лікування констатується що “жоден із специфічних або терапевтичних методів лікування не отримав однозначних доказів щодо свого сприятливого впливу на пацієнтів з інсультом” адже інсульт є одній з пріорітетнейших проблем світової медицини на вирішення якої кинуті без перебільшення кращі медичні уми планети у підсумковому документі хельсингборгського наради також сказано що “жодне з терапевтичних або хірургічних заходів не слід рутинно призначати пацієнтам з гострим інсультом якщо тільки його ефективність не буде показана в рандомізірованних контрольованих випробуваннях” останніми роками це положення стало особливе актуально і в дцпологиі оскільки по справедливому зауваженню к а семенової (1997) з'явилося велике число комерційних центрів реабілітації недоступних для більшості населення із-за високої оплати лікування крім того профіль і інтереси таких установ частенько далекі від проблем дитячої інвалідності слід однозначно заявити що комерційні як правило чисто емпіричні науково не обгрунтовані і практично не перевірені – або що в принципі не перевіряються – і нерідко досить дорогі лікувальні або профілактичні – “вінегретниє” – схеми лікування (автори яких обіцяють зазвичай 100%-ний ефект) з хисткою або зовсім відсутньою медичною аргументацією (а “фахівці” в області комерційної медицини як відомо будь-якими способами нібито унаслідок небажання розкривати свої “ноу-хау” уникають яскравого світла наукових суперечок) і сумнівною ефективністю яку досить складно або навіть неможливо виявити (нерідко – ні підтвердити ні спростувати ) жодним чином не повинні упроваджуватися до державних дитячих установ можна повністю погодитися з авторами підсумкового документа і в тому що будь-які методи що застосовуються використовувані у веденні інвалідізірованних хворих мають бути специфічними доцільними інтенсивними і індивідуально підібраними і що не можуть бути дани рекомендації по вживанню тих або інших специфічних методів абсолютно вірними і актуальними і повністю прикладеними до проблеми дцп зокрема і перинатальних енцефалопатій в цілому є також і багато інших положень хельсингборгського документа •пацієнтові слід бути часткою безперервного ланцюга допомоги (виділено мною –
Хиты [396] — 
[0] 
Навигация ↓
