Заболевания » Review 17
лише як спеціалізовані міжклітинні передавачі нервових впливів але і як учасники найрізноманітніших процесів регулювальників у нашій країні цьому сприяли дослідження видатного вітчизняного еволюційного фізіолога х с коштоянца який ще в 30-і роки зачав роботи на підставі яких згодом зміг сформулювати положення про принципову спорідненість процесів регулювальників на “донервном” і “нервовому” етапах філогенезу пізніше багаточисельними дослідженнями вітчизняних і зарубіжних учених була показана активність трансміттеров і на внутріклітинному рівні це дозволило спростувати уявлення про ацетілхолін і біогенні моноаміни (дофаміне норадреналіні серотоніні і ін ) як про речовини службовців тільки для передачі нервових впливів в даний час загальновизнано що класичні нейротрансмітери теж є мультіфункциональнимі біологічно активними з'єднаннями але що діють на відміну від циклічних нуклеотідов і са2+ і як міжклітинні посередники трансміттери не лише діють як міжклітинні хімічні сигнали що визначають електричну активність кліток але і грають важливу роль у встановленні і підтримці морфології нейронів і їх інтеграції (s b kater p g haydon 1986) трансміттери з'явилися не лише раніше організмів що володіють нервовою системою але і раніше будь-яких нині існуючих груп еукаріот при виникненні нервової системи була реалізована можливість використання трансміттеров як синаптічеських передавачів трансміттери стали нейротрансмітерами безпосередньо за ідентифікацією першого з нейротрансмітерів ацетілхоліну було почато вивчення трансміттерних систем у зародків що розвиваються донервниє трансміттери поширені не менше широкий чим відповідні нейротрансмітери їх існування є універсальною закономірністю і кожному моменту онтогенетичного розвитку нервової системи відповідають певна якісна і кількісна мозаїка і певний стан макромолекулярних компонентів нейротрансміттерних систем доведена ідентичність метаболічних шляхів однойменних донервних і нейрональних трансміттеров в той же час не можна говорити про просте підвищення рівня нейротрансмітерів зростанні активності відповідних ензимів і так далі під час зародкового розвитку (г а бузников 1987) розривши між донервнимі і нейрональнимі системами зменшився і завдяки прогресу досягнутому при вивченні останніх так ще порівняно недавно однією з характернейших особливостей донервних систем представлялася можливість співіснування декількох трансміттеров і зміни одного трансміттера іншим в одній і тій же клітці зараз вже стало ясним що це не така вже особливість доведено співіснування два або навіть трьох нейротрансмітерів в одному і тому ж диференційованому нейроні (д а сахаров 1984 n n osborne 1983 ін ) справа може дійти до того що зачнуть з'являтися роботи що доводять існування і мононейротрансміттерних нейронів (a a j verhofstad et al 1981) у мультінейротрансміттерних нейронах трансміттери можуть бути присутніми в зіставних кількостях або ж один з них є мінорним компонентом причому нейрони дорослих тварин здібні до зміни ергичності (так звана “трансміттерная пластичність”) обидві ці ситуації можуть мати місце і в ембріональних клітках (г а бузников 1987) нейрони – не єдині мультітрансміттерниє клітки дорослих організмів співіснування двох-трьох трансміттеров виявлене також в клітках мозкової речовини надниркових в клітках нейробластом і феохромоцитом тобто в клітках генеалогічно близьких до нейронів (b hamprecht 1977 і мн ін ) по два трансміттера і більш знайдено і в деяких інших клітках – тромбоцитах епідермальних м'язових клітках плаценті клітках пухлин підшлункової залози у цих же клітках знайдені і відповідні ензими (v erspamer 1981 ін ) про тромбоцити слід сказати особливо в даний час тромбоцити розглядуються як модельний об'єкт центральних пресинаптічеських закінчень (s m stahl 1985) що дає підставу передбачати наявність аналогічних процесів в центральній нервовій системі і використовувати цей факт для вивчення церебральних функцій ацетілхолін адреналін норадреналін серотонін нейропептіди знайдені і в сперматозоїдах ссавців (г а бузников 1987) рецептори до донервним трансміттерам локалізовані на внутріклітинних мембранах і не зв'язані з іонними каналами поверхневої мембрани (г а бузников 1967 1987) вважають г а бузников (1987) що у ранніх зародків трансміттери і їх аналоги діють на клітинне ділення тільки через внутріклітинні рецептори але на пізніших стадіях онтогенезу відповідні впливи можуть йти і через внутріклітинних і через мембранні трансміттерниє рецептори маючи при цьому абсолютно різний
Хиты [386] — 
[0] 
Навигация ↓
